УПАНІШАДИ

Упанішади (букв.: «сидіти поруч, внизу, біля ніг вчителя, одержуючи повчання») - заповітне знання, таємниче вчення, філософські частини Вед. Упанішади приєднуються до будь-якої з чотирьох Вед і створюють веданту «Кінець Вед». Упанішади поділяють на стародавні, середні і пізні. Канон складається з 108 упанішад. Найавторитетніші упанішади - стародавні, часом створення яких вважають IX—VI ст. до н. є. Розвиваючи космологічні уявлення, ідею єдності усього і сущого, наявні у Ведах упанішади посилюють моністичні ідеї. Разом з тим, на відміну від Вед, центром філософських роздумів в упанішадах стає обмірковування питань про призначення людини, спосіб її життя і характер психіки, і її пізнавальні здібності, норми поведінки тощо. Звідси і зменшення ролі ритуалу, підкреслення «шляху знання». Метою людини здебільшого стає не прагнення досягти і земного благоденства, а звільнення від світського існування. Найважливішими питаннями упанішад в: «Звідки ми прийшли, де ми живемо і куди ми рухаємось?» (Шветишвара - V). В Упанішадах остаточно формулюються два основних поняття індійської філософії - брахман і ат-ман. Брахман - невиразний (безособовий) абсолютний початок, позаналежний проявленому світові, довічний і невисловлений, який наповнює Всесвіт і народжує все, що в ньому міститься. Атман (букв.: зворотний займенник «себе») проявляється в якості всепронизуючої суб'єктивної реальності. Частіше мислиться як абсолютний суб'єкт, але слово вживається і в значенні «емпіричне я». Всесвіт є брахман, а брахман є атман. Брахман-атман розглядається як духовний абсолют, внутрішня сутність усіх виявів світу. Упанішади відіграли величезну роль в індійській філософії, будучи для індійської думки невичерпним джерелом натхнення. В Упанішадах визначені основні світоглядні концепції та ідеї, сформульовані основні поняття індійської філософії.