ДВА СТРУМКИ

Маленький хлопчик, гуляючи з батьками лісом, побачив чистий струмок. Напившись, він почав гілочкою мутити воду пісок та опале листя піднялися догори і забруднили її. Коли прозора вода стала непридатною для пиття. Малюкові швидко набридло вглядатися в брудну воду струмка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.

Десь у горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Але гілочка швидко зламалася, тому що дно було кам'янистим. Потік води залишився чистим, як і раніше.

Так і деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину із глибини душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість, пиха, що подібні і побачиш, як сміттю в лісовому струмку. Коли ж людина постійно думає про святе, то поступово загартовується смиренням і великим терпінням, об які, як тростинки об камінь, ламаються злість і ворожість.