ПРО ЗАЙВЕ

В одному відомому парку стояв камінь. Простий собі камінь, нічим не примітний. Одного разу його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів і пішов геть задумливий.

Через деякий час скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти. Він працював молотком та зубилом, стукав по каменю, відбиваючи великі й маленькі шматочки. Поліцейські обгородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.

На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу. Всі охочі побігли дивитися на роботу. Це була чудова скульптура. Люди вигукнули:

- Це ж треба! Яка краса! - говорили одні.

- А раніше був просто камінь! - казали інші.

- Ще б пак! Адже це велика робота талановитого скульптора! вигукували треті.

Похвала сипалася з усіх боків.

Але скульптор скромно сказав:

- Що ви! Я ж не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили?! Я просто прибрав зайве.